«Руський да живет народ!»
Олександр
Духнович
«Гімн
підкарпатських русинів»
Переселенські процеси, які проходили на території Європи
від появи Людини розумної ( Homo sapiens ), вплинули і на наші землі. Археологічні дослідження V-ІХ
століть та збережені писемні джерела дають можливість ідентифікувати більшість
середньовічних народів, в тому числі і слов’янських, яких у той період було
понад 50, включаючи і руських. А чи були серед них до ІХ століття так звані «
закарпатські русини»?
Відомо, що слов’яни досить масово заселили Карпатську котловину уже наприкінці VI століття, тобто після падіння гунської держави Аттіли, в складі війська якого були також сармато-слов’янські племена язигів і аланів. Після падіння Аварського каганату у VIII столітті вони тут остаточно утвердилися. Перед тим вони сюди вирушили з Північного Причорномор’я й Полісся та дісталися Центральної Європи і Закарпаття зокрема, просувалися Нижнім Дунаєм вгору або через Моравські ворота. Припускають, що якась частина слов’ян перейшла Карпати через перевали. З приводу цього в деякій історичній літературі, - зокрема в праці о. Иринея Кондратовича «Исторія Подкарпатской Руси для народа», - йдеться, що то «переходили сюда руські племена», а також, що «середньовічні латинські грамоти багато пишуть за семигородських «біссенів», під якими тільки руських і треба розуміти» (цитати). Виходячи з цих висловів можна стверджувати, що руські люди до приходу мадярів таки проживали на Закарпатті, що заперечується деякими угорськими істориками, які заявляють про автохтонність мадярів, тобто, що вони першими поселилися на цій території. Це переселення частково могло відбуватися і через перевал у межах сьогоднішнього смт. Ясіня, що на Рахівщині, який пізніше названо Татарським, адже тут піший перехід міг бути відомий щонайменше сім тисяч літ, у період історичної епохи «Мезоліт» (тобто в середній кам’яний вік, що датується 11-7 тис. років тому назад). Крім того тут, починаючи з ІІ століття, тобто після розгрому римлянами у 106-107 роках фракійсько-слов’янської держави Дакії, її втікачі поступово почали переселятися на території у межах Дунаю і Тиси, тобто в Трансільванію, крайньою північно-східною стороною якою є сьогоднішнє закарпатське смт. Солотвино (звідси починався соляний водний шлях по р.Тиса до Центральної й Південної Європи), а потім і у Прикарпаття, за якою з часом теж закріплювалася назва Русь або «Russie» (так назвалася ця територія в західноєвропейських мапах ще у ХVIII ст.). Звідси вони через певний період поверталися разом з місцевими людьми на історичне Закарпаття уже під назвою «руські». Виходячи із наведеного, можна зробити висновок, що ні про яких русинів тоді мова не могла йти, бо приходили в Карпатську котловину люди руські від назви поняття «Русь» та фракійсько-слов’яни із Балканського півострова, які набагато раніше перейшли у цю місцевість через Малу Азію з Пересії (з 1953 року Іранське нагір’я).
