21 лютого – Міжнародний день рідної мови

20 лютого 2020 року, напередодні Дня рідної мови, в Рахівській центральній районній бібліотеці пройшов День інформації «Відкрий, о рідна мово, свої скарбниці золоті». 

Активну участь взяли члени клубів за інтересами, що діють при бібліотеці «Співрозмовник» та «Краяни». Для них було проведено усний журнал «О, мово моя, душа голосна України».

Першу сторінку журналу «У тобі великого народу, ніжна і замріяна душа» відкрила бібліограф Яворенко М.В., яка розповіла, що історія свята має трагічний початок. Так як 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони  на використання бенгальської мови. У 1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято рішення про  святкування Міжнародного дня рідної мови. Починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні, тобто вже 20 років. Звучав «Гімн українській мові». Мирон Білінкевич прочитав вірш «До українців» Віктора Баранова.

Година-спомин «Благословенна та держава, що має відданих синів»

Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – приурочений захід вшанування Героїв Небесної Сотні, на який прийшли користувачі та жителі Рахівщини, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Година-спомин розпочалася з слів подяки загиблим воїнам та запалюванням лампадок героям Небесної Сотні та АТО бібліотекарем ВО Котлан Марією. Про героїв та трагічні події шестирічної давнини розповіли ведучі Кудерна Біяна та Котлан Адріана. Розповіді супроводжувалися патріотичними піснями «Нашим Героям», «Білі лебеді у небесах». 

Присутні переглянули презентацію про героїв нашого району «Герої не вмирають, просто йдуть у небо», які полягли на майдані та в неоголошеній війні на Сході за Україну.

До історії Рахівщини з істориком Миколою Ткачем: Як Угорщина напала на Радянський Союз

Все далі віддаляється від нас закінчення війни у Європі, яка була складовою частиною Другої світової війни. Припинилися вбивства і каліцтва людей, які спричинили нацисти Німеччини та її союзники, і їх злочинні дії засудив Нюрнберський міжнародний трибунал. Здавалося б, що все вияснено та досліджено і на цьому поставлено крапку.  Але, як виясняється, не все так просто, адже і по сьогодні дослідниками встановлюються все нові і нові факти цієї найбільшої трагедії в історії людства на нашій планеті під назвою Земля, в ході якої загинуло близько 60 млн. людей. І ось таким незвіданим фактом є вступ Угорщини у ту війну своїм нападом на тодішній Радянський Союз.

Не маючи змоги висунути до СРСР територіальні претензії (угорці у березні 1939 р. й самі окупували Карпатську Україну, яку в 1940 р. анексували), 26 червня 1941 р., очевидно, угорські військові літаки бомбардували міста Кошіце, Мукачеве та містечко Рахів, під час чого немовби загинуло 30 осіб і 285 отримали поранення. Як після війни розповідали старожили, що в Рахові тоді загинула корова і двоє чи троє ягнят (на щастя отари овець були вже на полонинах) і декілька чоловік було поранено, адже бомби впали тільки на околиці. А деякі очевидці цієї події казали, що тоді над Раховим кружляв лише один літак. На відламках авіаційних бомб урядова комісія немовби віднайшла тавро Путиловського заводу з м. Ленінград на підставі чого було зроблено висновок, що вони радянського виробництва. Цього ж дня на засіданні Ради міністрів було прийнято рішення про оголошення війни Радянському Союзу. 27 червня 1941 р. угорський прем’єр Л. Бартоші оголосив про це рішення уряду на засіданні Національних Зборів (парламенту Угорщини), як би обминаючи регента королівського престолу адмірала Хорті, хоча очевидно, що без його згоди таке рішення прийняти було абсолютно неможливо, за що він потім поплатився, адже потрапив в угорську тюрму після державного перевороту, який очолив міністр внутрішніх справ Угорщини Салаші, на війні загинув його син, а дружини теж не стало. Вже вранці 27 червня 1941 р. 8-ий та 9-ий авіаційні полки, немовби у відповідь, завдали удару по Лавочному, Коломиї та Надвірній. В той же день підрозділи 8-ї угорської прикордонної бригади атакували радянські прикордонні військові частини, що охороняли кордон в межах  Татарського і Яблуницького перевалах, які знаходяться в межах Ясіня. 28 червня 1941 року вже розпочалося сухопутне вторгнення угорських військ від Ужоцького до Яблуницького перевалів, тобто через весь головний Карпатський хребет, а також і через  Чорногірський масив, який здійснювали 8-ма прикордонна бригада та 1-ша гірська стрілецька бригада в напрямку на Коломию і Станіславів. 1-го липня 1941 р. до них приєднався мобільний корпус в складі двох механізованих бригад та однієї кавалерійської. Потім прибула сформована окрема армійська «Карпатська група» загальною чисельністю 93 тис вояків і офіцерів, значна частина, якщо не половина, пройшла й проїхала через територію Рахівщини, яка тоді не мала статусу округу і входила у склад Марамороської адміністративної одиниці-експозитури з головним центром в м. Хуст, й до кінця 1941 р. воювала проти радянських військ. З часом на фронт було відправлено цілі угорські армії.

Стартувала всеукраїнська акція #ЖивіПисьменники

30 січня 2020 р. стартувала всеукраїнська акція #ЖивіПисьменники, спрямована на інтерактивне залучення учнів у процес вивчення української літератури. Організатори проєкту — Український інститут книги за підтримки Міністерства освіти і науки України та проєкт підтримки дитячого читання BaraBooka.

Для учнів і вчителів початкової школи, бібліотекарів і батьків експерти з дитячого читання створили серію матеріалів для роботи із сучасною дитячою літературою. Їх можна використати у навчальному процесі та у позакласній роботі. Це відеоролики про українських дитячих письменників, які входять у оновлену шкільну програму, методички та презентації з розробками елементів уроку.

Відео — це інтерв’ю із сучасними “живими” письменниками, які є актуальною й запитуваною частиною формування культурної ідентичності школярів. Вони презентують всю Україну від Луганщини до Закарпаття, пропонують сучасні сюжети, розповідають цікаві факти про творчість, читання, ігри зі словами.

До першого сезону акції долучились дитячі письменники, чиї твори читають у початковій школі: Галина Ткачук, Таня Стус, Сашко Дерманський, Іван Андрусяк, Григорій Фалькович, Володимир Рутківський, Леся Воронина, Галина Малик, Галина Вдовиченко, Мар'яна Савка.

Представляємо перше відео акції #ЖивіПисьменники! Письменниця, літературознавиця та квіточка — Галина Ткачук!

Галина весела і грайлива. Вона розповідає про улюблені місця Києва, про свою Білку Квасолю, а також — про найтаємніших мешканців наших квартир! Вона класна!

Рейті Євген Юлійович – вчитель і наставник

Народився Євген Юлійович 14 березня 1906 року у Сваляві в інтелігентній сім’ї за Австро-Угорщини. Із досягненням школоповинного  віку успішно навчається, уже за Чехословатчини, у державній народній і горожанській школах,  а далі в гімназії, яку закінчує з медаллю. Потім поступає на математичний факультет Карлового університету в м. Прага, який у 1930 році закінчує теж на відмінно.

 Із здобуттям вищої освіти все своє подальше життя присвячує дітям. Спочатку працює вчителем математики у гімназії м. Копожварі, що в Угорщині, адже крім чеської, української, руської (мови царської Росії), німецької мов, він добре володів ще й угорською. Але незабаром повертається на Закарпаття (тоді Підкарпатська Русь), де в Ракошинській гімназії займає посаду заступника директора, а у Берегівській гімназії викладає, крім математики, ще й фізику та астрономію, які знав добре.

За період Карпатської України вчить гімназистів в Ужгороді, а із входженням цього міста в склад Угорщини, переїжджає разом з гімназією до Рахова, де одноразово вчить дітей і у місцевій горожанській школі.

За період угорської влади на всій території нашого краю (1939-1944 рр.) вчителює в Рахові, адже як цінного спеціаліста його не призивають до угорської армії.

Гуцульська мова живе! Оксана Йонаш-Тодер представила у Рахові нову книгу

29 січня, у Рахівській центральній районній бібліотеці відбулася 

презентація нової збірки творів 

Оксани Йонаш-Тодер 

«Думаю в стовпчик»

У залі ніде яблуку впасти. Так багато людей у вишиванках можна побачити тільки на «Гуцульській бринзі». 

Оксані Йонаш-Тодер вдалося зібрати на презентації своєї збірки як і близьких, рідних людей, так і тих, хто із її творчістю знайомий лише із Фейсбуку.

Клуб за інтересами "Краяни"

Сьогодні значення бібліотеки як осередку культури, центру спілкування та інформації є дедалі важливішим.

Кожна людина повинна прагнути розкритися і реалізувати себе в цьому житті. І не важливо, коли людина розкривається як творча особистість, адже це може статися як у дитинстві, так і в зрілому віці. Найголовніше, щоб розкриття таланту все-таки сталося.

Особлива роль клубу за інтересами полягає в організації інтелектуального спілкування однодумців, в наданні можливості емоційної, психологічної розрядки.

Одна з причин успішності та популярності клубу - правильний вибір його тематичної спрямованості. Серед членів клубу "Краяни" зібрались любителі книги, поціновувачі гуцульської самобутньої культури, любителі рідного краю, які прагнуть відроджувати та популяризувати все те, що створено протягом століть ще нашими пращурами.

До складу ”Краян” входять поки що п’ятнадцять користувачів бібліотеки. Серед них знані на Рахівщині поети: Олексій Калько та Оксана Йонаш-Тодер з чоловіком Михайлом Йонашем; сімейна династія: Володимир Ковач - керівник драматичного театру с. Костилівка, його дружина Віра Ковач і дочка Олеся Волощук – керівник літературно-драматичного колективу Будинку дитячої та юнацької творчості; Ольга Штефанюк – методист  районного будинку культури; Ганна Кухар – приватний  підприємець, та ін. знані містяни.

Цілісність землі рідної і народу – одвічно в серці та помислах

Лунає пісня в полонинах

І вітер виє степовий,

Моя Соборна Україна

Знов зустрічає день новий

22 січня 1919 року в Києві на Софійському майдані сталася визначна подія в історії нашого народу - урочисте проголошення Акту Злуки: в єдину українську соборну державу об'єдналися Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка. 

З цієї нагоди працівники Рахівської центральної районної бібліотеки та Рахівської ЗОШ І-ІІІ ст. №3 підготували та провели історико-патріотичну годину «Соборність рідної землі, основа нації й народу» та вшанували пам’ять полеглих героїв під Крутами.  

Більш детально про дві історичні події, які змінили хід історії нашої держави нам розповіла вчитель історії Галина Петрівна Козурак. Учасники заходу продекламували вірші,  в яких була передана невмируща душа українського народу та високий принцип соборності  своїх земель. 

В бібліотеці також була оформлена книжкова виставка «Великий день Єднання». 

Презентація книги

Вони прославили свій край: Йосип Тур – заслужений тренер України з гірськолижного спорту, 18-тиразовий чемпіон України

Йосип Тур – заслужений тренер України з гірськолижного спорту, 

18-тиразовий чемпіон України

Й.С. Тур народився 14.03.1936 р. у с. Кваси Рахівського округу, за Чехословаччини. Його батько, Тур Станіслав, із сім’єю приїхав сюди на початку 30-х років ХХ ст. з Турянської долини нашого краю як спеціаліст залізничної дороги, на якій він і працював. Мама, Марія, була домогосподаркою і займалася домашнім господарством та вихованням трьох синів. Змалку Йосип полюбляв взимку возитися та санчатах, а потім і на лижах, тим більше, що засніжені навколишні схили пагорбів і гір Квасів сприяли цьому. У сім неповних років, за Угорщини, батьки, що почали жити в Рахові, віддали його в перший клас Рахівськї народної школи, але з проходом через Карпати лінії фронту періоду Другої світової війни навчання припинилося. У вересні 1945 року продовжив навчання вже у Рахівській середній школі, яку успішно закінчив у 1954 році, особливо з фізичної культури, у яку входила й лижня підготовка. Свою трудову діяльність розпочинає кочегаром паротяга вузькоколійної залізниці Рахівського лісокомбінату, по якій вивозили зрубаний ліс із Богданської долини. 

Але бажання займатися спортом зробило свою справу і у 1955 – 1959 роках навчається у Львівському державному інститут фізичної культури. А далі, з 1959 р. по 1986 р., працює тренером переважно з гірськолижного спорту у різних спортивних товариствах. Особливих успіхів він досягнув, коли протягом 17 років займав посаду директора Рахівської гірськолижної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи спортивного товариства «Авангард». Як результат своєї з колективом тренерів діяльності очолювана ним освітня установа була школою олімпійського резерву, що їй було присвоєно.  У 70-х роках ХХ ст. Рахівська СДЮШОР входила до п’ятірки кращих  серед гірськолижних шкіл в СРСР. Тому особливо дбав у цей період про зміцнення її матеріально-технічної бази на г. Менчіль, що на околиці Рахова та на г. Борщевиця у межах с. Богдан. 

Наслідком цього було те, що 5 його вихованців Горват Йосип, Тур Наталія, Грапенюк Петро, Порукаєва Олена, Тушер Тіберій, стали майстрами з гірськолижного спорту, 53 – кандидатами у майстри спорту, а 120 - отримали І розряд, за що йому з часом було присвоєно високе звання «Заслужений тренер України».

Різдвяна майстерня-2019!

Як жили найдавніші люди Рахівщини? Чи бігали мамонти по крутих гірських схилах? Читайте в новому дослідженні відомого історика-краєзнавця Миколи Івановича Ткача!

Поява людей на території Рахівщини у давні часи

На початку палеоліту (давньої кам’яної доби, від 3 млрд. років тому) рельєф історичного Закарпаття зазнав значних змін. Відбулося повне зникнення давнього морського басейну в Центральній Європі і його залишків, в тому числі й Солотвинської заглибини і формування вулканічної гряди. У процесі вивержень вулканів, магма яких поступово застигала, в досить багатьох місцинах починала витікати вода з підземних джерел. Вона прокладала собі дорогу по схилах до низу, зливаючись з іншими потічками, перетворюючись у потоки - притоки, досить часто повноводними і бурхливими. Зливаючись з іншими собі подібними, такі гірські водні артерії з часом вимивали ґрунти, роздроблювали і скачували каміння, утворювали на схилах різноманітні за формою заглибини, іноді з водоспадами, таким чином змінювали схили гір, що відбувається і до нашого часу. А досягнувши низини вони утворили річку, яку тепер називають Тисою (від деревини тис ягідний), що несе свої води до Дунаю  уже мільйони років і у давньоримських джерелах вона відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus. Давні даки і болгари ще називали її Чистою. 

Найбільш давні гірські породи знайдено на Марамороському (Рахівському) масиві, вік яких нараховує 550-520 млн. років, але найдавніші з них виникли біля 1,2 млрд. р. тому. Хоча льодовик не доходив до головного хребта Карпат, клімат у верхів’ї Тиси в той час мав характер арктичної тундри, з її рослинним і тваринним світом. Гребені Карпат, зокрема в масиві Гуцульських Альп, покривалися малими льодовиками, сліди яких і сьогодні залишилися на Чорногірському і Свидовецькому масивах та деяких інших місцях у вигляді до 30 високогірних озер, найбільшими з яких є Бребенескульське (5,9 га) і Несамовите (3,9 га). Сліди руху льодовиків помітні і в нижній частині, у вузьких долинах гірських річок і потоків, особливо у своєрідних гірських заглибинах Богданської та Ясінянської невеликих замкнутих долинах, оточених звисаючими схилами гірських хребтів, яких є досить багато. Ці заглибини у ХVIII – XX ст. використовували для будівництва водозбірень (гатей, запруд), де накопичувалася вода для сплаву лісу. Але розширення земної кори на території нашого краю з часом змінилося її стисканням, що розпочалося 23 млн. років тому і продовжується до нинішнього часу. Цей процес викликаний зближенням двох плит – Паннонської і Євроазійської, що зумовило підняття регіону Карпат.

Тренінг-гра "Світ дитини, захищений правом"

Всеукраїнський тиждень права на Рахівщині закінчився цікавою подією для  учнів 11-х та 7-х класів, представників команди  «Fun-Route» та учасників клубу за інтересами «Блогери».

Тренінг-гру 13 грудня проведено на базі Інтернет-Центу Рахівської ЦРБ. Засідали школярі в очікуванні отримати нові знання, навики, позитивні враження та нові знайомства.

Метою засідання було формування правового світогляду та правової культури підлітків, ознайомлення з основними положеннями Конвенції ООН "Про права дитини", бажанням викликати правову свідомість та інтерес до правових знань, зокрема і у сфері трудового законодавства.

Відкрила захід Наталія Юришинець, бібліотекар Інтернет-Центру районної бібліотеки, ознайомивши учнів з темою та правилами заходу.

Надалі начальник відділу активної підтримки безробітних Рахівської районної філії Закарпатського ОЦЗ Наталія Волошин розпочала знайомство учасників шляхом презентації методу асоціації самих себе із словами, які починаються на першу літеру власного імені.

НЕЛЕГКА СПРАВА – ДУМАТИ В СТОВПЧИК…

  

У Львові побачила світ нова книга вже знаної та популярної в усій Гуцульщині гумористки Оксани Йо­наш-Тодер «Думаю в стовпчик…». Направду вагомий творчий доробок – 434 сторінки, 223  гуцульські вірші, гуморесок та переспівів (усього в бекґраунді поетки – 290 творів).

Збірка розвеселить і розрадить будь-кого, оскільки вщерть виповнена іскрометним гумором, влучними метафорами. Першу поетичну збірку авторки «З Оксанчиної тайстрини» читачі зустріли прихильно. Без сумніву, ве­ликий інтерес викличе і нова збірка талановитої поетеси з присілку Вільховатого неподалік Рахова. Тим паче, що знаний сміхотворець з Бистрого (Румунія) Дмитро Коренюк назвав Оксану найкращою гумористкою Закарпатської Гуцульщини.

Знайшлися добрі люди, які посприяли виходу у світ нової книги. Авторка щиро вдячна за фінан­сову допомогу давньому  шанувальнику її поезії  Мирону Білінкевичу – керівнику гуртка «Культура мовлення та спілкування» Рахівського ра­йонного будинку дитячої та юнацької твор­чості, який дану доброчинність присвятив світлій пам’яті своєї мамки – Білінкевич (Молдавчук) Марії Якубівни, правнучки ста­рого Ивана Молдавчука із «Завороженого світу» Михайла Ломацького.  «На щастя, на радість, на добро, на чудовий настрій!», –- каже пан Мирон усім читачам. Також посприяв виходу книги письменник, редактор і видавець Олександр Масляник.

Хто вона, ця весела і дотепна жінка, вірші якої читають з великих сцен і в затишних залах бібліотек? Знайомтесь!

21 листопада – День Гідності та Свободи

Герой – це людина, яка знає, 

що є блага, дорожчі за життя;

 людина, яка присвятила своє життя служінню державі, 

себе одну – служінню багатьом.

 Г. Лессінг

«Україна  єдина країна! Суверенна і вільна держава». Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція  2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», - такими словами розпочала  захід  завуч з виховної роботи  ЗОШ 1 -2 ст. №1 Марія Шмиг.

В актовому залі цієї школи проведено годину – спомин «Події, що змінили долю України». 

Авторка цих рядків бібліотекар ЦРБ для дорослих  підготувала тематичну виставку «Україна – територія гідності і свободи» . Виставка складалася з трьох розділів: «Україно! Ім`я твоє несем, неначе скарб», «Герої, що вічність відійшли…», «Солоний Хрещатик».

До організації заходу були залучені 8 – В клас ЗОШ №1, вчитель Любов Капчук ,завідувачка бібліотекою Марія Ворохта. 

Учні декламували вірші “Мамо, чи це вже весна?”, ”Зима, що нас змінила”, ”Герої не вмирають”, ”Діти за мир, за єдину Україну”.